Solianýk

Наприкінці лютого в галереї « Артсвіт » відбулося відкриття виставки Давида Чичкана під назвою «Гривні альтернативні», на якій експонувалася великоформатна графіка у вигляді гривневих купюр із видатними для історії Рідного краю фігурами. Рухаючись траєкторією дослідження творчого спадку українських інтелектуалів-модерністів, як-от Михайло Драгоманов, Леся Українка чи Іван Франко, художник формує певну методологічну послідовність, оскільки вищезгадані постаті також вже були задіяні в його попередніх роботах[1]. Власне, цей текст і пропонується як варіант логіки знайомства з творами. До речі, лише чистою випадковістю виявилося те, що день відкриття виставки припав на день народження Лесі Українки, ба більше – на її 150-ту річницю. Ця красна дата вкотре звертає нашу увагу на Лесю, неминуче актуалізуючи події минулого, адже в нинішньому широкому публічному полі репрезентація Українки залишається радше зліпком уособлення «вольової» жінки, яка, як і більшість вітчизняних класиків, поділяла ...

Матеріал вперше був запропонований на теоретично-експериментальному модулі  «Позиції художника», що його проводив Methodfund у 2020 році, де мене було запрошено взяти участь у семінарі як вільного дослідника. * * * Ставить задачу написания эссе – этого хваленого в академических кругах способа изложения, цель которого скорее прояснение, нежели исследование той или иной темы – в столь короткий срок означает заранее учитывать потенциальную декомпозиционность текста и, конечно же, во множестве пунктов делегирование теоретических полномочий читательнице/-лю. Господь – свидетель, если бы эта задача была озвучена раньше, то я бы повременил с таким количеством домашнего вина, которое было мне вручено пару дней назад в качестве презента. Впрочем, делегировать полномочия другому – это как раз нечто такое, во что устремилось художественное созвездие XIX века; ситуация пресловутого раскола не только классическо-романтической линии с импрессионизмом, обличьем которого неизменно выступает Мане, ...