Solianýk

Революція визначає у суспільному тілі миттєву роботу реорганізації, подібну до бурхливих поєднань елементів розчиненого тіла, котрі мають тенденцію перекомпонуватися в нову форму. Ця робота не може бути розпочата, допоки подих життя ще пожвавлює стару агрегацію. Тим-то ідеї відновлення суспільства ніколи не набудуть форми, допоки катаклізм не вразить смертю старе й немічне суспільство, не змилується над полоненими елементами, чиє спонтанне та стрімке бродіння мусить зорганізувати новий світ.  Усі сили думки, усі напруження розуму неспроможні передбачити це творче явище, яке може спалахнути у будь-яку мить. Можна підготувати колиску, але не втілити у життя довгоочікуване буття.  Доктрини, [котрі слугуватимуть] основою майбутнього суспільства, до моменту смерті та [подальшого] відродження залишаються у стані невиразних прагнень, віддалених і туманних проблисків. Немов нерішучий, ширяючий силует на виднокраї, контури якого зусиллям людського життя неможливо ані спинити, ані охопи...

  Пане, Поспішаю висловити вам вдячність за люб'язно надісланий мені ваш другий науковий мемуар про власність. Я прочитав його з великим інтересом, на що, безсумнівно, мене надихнуло ознайомлення з першою брошурою. Мене дуже тішить, що ви трохи змінили грубість форми, яка надавала твору, що має такий рівень, вигляд памфлету; адже ви справді налякали мене, шановний пане, і тільки ваш талант запевнив мене у ваших намірах. Негоже витрачати стільки істиннісних знань, щоб увергнути свою країну в полум'я. Така груба пропозиція, що власність це крадіжка (!), може спровокувати огиду до вашої книги навіть у серйозних людей, які не оцінюють сумку з вітрини за її етикеткою, якби наполегливо ви не підтримували її в своїй дикій наївності. Натомість, хай ви і пом’якшили форму, ви залишилися не менш вірними суті своїх доктрин, і хоча ви зробили мені честь, назвавши мене співучасником цієї небезпечної проповіді, я не можу визнати свою солідарність із вашою працею, хист якої, безумовно, робив ...

Працювати, страждати і помирати 1 за нових панів — ось обов’язок, покладений на плебеїв картеччю, каторгою і гільйотиною. Скільки ж нахабства і невдячності здіймають пригноблених; вони розпочинають боротьбу з цією зухвалою аристократією вискочок. І з 1789 року боротьба триває невблаганно, вічно незмінна, хоч і завжди нова. Той, хто читає історію нашої першої Революції, читає історію сьогодення. Події можуть відрізнятися; тло залишається тим самим. Інтереси, пристрасті, мова, перипетії, все виглядає однаково. Тогочасні люди сьогодні повертаються до життя. Наші так звані монтаньяри — це карикатура, ​​погана копія Жиронди. Як і жирондисти, монтаньяри проголошують себе демократами, республіканцями, революціонерами, ким завгодно. Як і перші, вони повторюють «Свобода! Рівність! Братерство!», носять кокарду та інші народні емблеми, вигукують народні кличі. Це не що інше, як брехня і лукавство, щоби ввести в оману очолювані фразами і гримасами довірливі натовпи! То що таке Революція? Народне ...

Ми вже не в 93-му! 1 Ми в 1848 році! Триколірний прапор не є прапором Республіки; це — прапор Луї-Філіпа та монархії. Саме під проводом триколірного прапора відбувалися масові різанини на вулиці Транснонен 2 у передмісті Вез і в Сент-Етьєні. Зо двадцять разів він був обагрений кров`ю робітників. Нарід підіймав червоні кольори на барикадах 48-го, як і на червневих барикадах 1832, на квітневих 1834, як і в травні 1839 року. Вони освячені двічі: поразкою і перемогою. Віднині вони належать народові. Ще вчора вони уславлено майоріли на фасадах наших будівель. Сьогодні ж реакція ганебно обертає їх у багновище й наважується заплямовувати своїми наклепами. Подейкують, що цей прапор скривавлено. Червоний він лише від крові мучеників, які зробили його стягом Республіки. Його падіння — це наруга над народом, осквернення його загиблих. Прапор муніципальної варти залишить їхні могили у тіні. Реакція вже лютує. Вона впізнавана по її насиллю. Мужчини з роялістської фракції блукають вулицями, обража...

               22 червня 1883 року велика громадянка на ім'я Луїза Мішель виголосила перед судом присяжних Сени наступну промову: «Є щось важливіше у цьому суді, аніж вилучення кількох кусенів хліба. Йдеться про переслідувану ідею — це анархістські теорії, котрі прагнуть засудити за будь-яку ціну. Було наголошено на знаменитій брошурі «В армію!», і чому, як виявляється, прокурор намагався надати майже не очікуваного розголосу. По-різному жорстоко поводилися з нами в 1871 році. Я бачила стрілецьких генералів — і бачила, як пан де Ґалліфе вбив без суду двох торгашів із Монмартра, які ніколи не були прихильниками Комуни; я бачила жорстоку розправу над ув'язненими, адже вони наважувалися скаржитися. Убито жінок і дітей; федератів вистежували немов хижих тварин; я бачила заповнені трупами кути вулиць. Не дивуйтеся, якщо ваші звинувачення не надто зворушують нас. Ах, безумовно, пане генеральний адвокате, ви знаходите дивним те, що жінка наважується...

Володимир Бурич (1932-1994). Радянський поет, літературознавець, перекладач. Теоретик та пропагандист верлібру, «шестидесятник».  На цій сторінці подано повний переклад другої книги автора, яким я займався упродовж зими 2017-18.  Прижиттєво друком вийшла одна книжка його поезій, удетеронів та прози під назвою « Тексти », 1989 рік. Наступна збірка «Тексти. Книга друга» вийшла у 1995-му посмертно, була упорядкована його дружиною Музою Павловою.  Українською публікується вперше.  Роздільником безіменних текстів традиційно слугує тризірочка; іменовані вірші означені  напівжирною гарнітурою,  містять назву великими літерами. Також висловлюю прихильність до Анастасії-Любові Панькевич, яка допомагала мені у ті довгі місяці з цими перекладами, щиро занурюючись зі мною в особливості відмінностей мовленнєвих систем. Переклади, так би мовити, залишаються не авторизовані – основна частина виконана мною, вагома частина була зроблена Анастасією-Любов'ю. Співвідношення до...