від 28 березня
Та чи працьовиті не знають що таке трагедія, зокрема, як той козел співа, вважаючи забавкою танок з іржавим ножем у кутку сараю? Це ж кривавими руками тієї мужички пшениця золота вирощена й люду нашому знаменням була колись зрозуміла. Нею вперше й оспіване блакитне небо. Шана їй безмежна за хліб, о скільки століть ним годувалася культура! А що з тією мужичкою роблять зараз, опісля стількох епох поневолення, цікавились? Де її безжурний чоловік, га, в якій братській могилі накажете його шукать? І прапор наш це вбиті. Жодних patria чи parti: це не повернення до витоків, це відтворення першопричини. Столиця не є конче необхідною для людини, натомість столицею нинішнього століття є рідний край.
Висловлювання, поза чиїхось геополітичних концепцій всесвіту, захоплює реальність та дає зрозуміти шлях од гіпотези до гіпотези ще раз. Демократія найгірший режим серед найкращих. Найгірший серед теоретиків, найкращий серед змовників та суб'єктів дії на даний момент. Україна вже наполягає на куди більш серйозних нюансах співпраці з капіталом і опрацьовує альтернативне розуміння трудового процесу, щоб там уряд не пропонував. Не може бути жодного загального плану, є лиш узгоджені дії.
Вдосталь неволі, скільки років! Росіяни не є людьми, вони перетворилися на безособових істот, горезвісним видовищем публіки. Шрамовані знаною літерою Z обличчя їхніх родин. Тугим хірургічним швом імперці добровільно лишають себе очей, рота, точки зору та думки; вишкіл ганебного племені, що своїм мовчанням легітимує геноцид нашого народу. Але в довгостроковій перспективі вони вчинили геноцид власний. В цих потугах нема майбутнього, окрім поховання власних перспектив. Човен Харона ледь витримує ті центнери безликих м'ясоблоків. І жодної протягнутої руки. Вони позбавлені коріння на цій планеті і пустити їм тут його тим паче ніхто не дозволить. On ne passe pas! — як казали наші друзі по спротиву, захищаючи рідні землі.
