Щодо дерегуляції трудових відносин в період воєнного стану
Вже з місяць йдеться про запропоновані Третьяковою «законопроекти» про повну дерегуляцію трудових відносин: в свою чергу, це каже нам про серйозне звуження трудових прав та унеможливлення роботи профспілок. Скажіть, Ваша ласка, як це допоможе тим, хто працює в тилу для наближення Перемоги, в який спосіб вищезгадані ідеї, підтримані Радою, допоможуть обороноздатності Вкраїни? Не секрет, що осердям нашого народу є трудящі люди. Бо ж саме вони є переважною більшістю, й ті, хто не втратив роботу, намагаються працювати якомога більше, приймаючи у себе вимушено переміщених осіб і при цьому встигають волонтерити, або ж возити їжу та ліки, мають час допомагати розгрібати завали від ракет, вимітати вулиці та робити інші вагомі речі. Про це все вже удосталь написав Георгій Сандул.
Звичайно, тії інші, хто мав змогу евакуюватися й нині працювати в тилу, з півслова домовляються із західними громадами щодо забутих, або занедбаних будівель та просторів, аби надалі займатися їхнім подальшим облагородженням і мати змогу налаштовувати зв'язки з іншими спільнотами, не втрачаючи при цьому в працездатності. Таким чином вони зміцнюють громадські позиції. Їм не слід вертатися до попередньої організації трудових відносин в умовах воєнного часу. Повна дерегуляція того ж бізнесу та суттєве скорочення прав найманців каже народові не про потужний перезапуск економіки, але про неможливість покладатися на державу в таких випадках. Проект Третьякової являє собою диверсію, оскільки кожний трудящий, хто докладає зусиль до Перемоги, мусить бути впевнений у завтрашньому хлібі. Про критику тих законопроектів також казатимуть й у мирні часи.
Приклади нових моделей праці в тилу: робітні та майстерні, що базуються на засадах вільного самоврядування, вишукано ігноруючи чернетки кволих законодавців. Це і налагоджена логістика в містах, що перебувають під тиском вимушено переміщених осіб, і їдальні, де люди можуть вгамувати голод безоплатно, й, що найголовніше, оперативне вирішення питань, що стосуються гуманітарної допомоги в гарячих точках. Задля спільного щастя кожній та кожному з нас необхідно досліджувати власну позицію у цій війні. Хіба самовизначення не зводить еґоїзм нанівець, суб'єктивуючи правило, згідно з яким з'являється мотивуюча причина діяти? Окультивні уявлення про свободу дісталися нам з минулого життя, якого щохвилини стає все менше. Вправлятися у волі означає жити згідно з напрацьованими у спільноті правилами. Врешті решт, механізми саморегуляції та самоврядування дозволяють зустрінутися з непередбачуваними обставинами. Все, що ми можемо робити — це робити все, що можемо.
