Володимир Бурич (1932-1994). Радянський поет, літературознавець, перекладач. Теоретик та пропагандист верлібру, «шестидесятник». Прижиттєво друком вийшла одна книжка його поезій, удетеронів та прози під назвою «Тексти», 1989 рік. Наступна збірка «Тексти. Книга друга» вийшла у 1995-му посмертно, була упорядкована його дружиною Музою Павловою.
На цій сторінці подано повний переклад основного розділу «вірші удетерони» українською, яким я займався впродовж зими 2017-18. Роздільником безіменних текстів традиційно слугує тризірочка; іменовані вірші містять назву великими літерами, напівжирною гарнітурою.
Висловлюю прихильність до Анастасії-Любові Панькевич, яка допомагала мені у ті довгі місяці з цими перекладами, щиро занурюючись зі мною в особливості відмінностей мовленнєвих систем. Переклади, так би мовити, залишаються не авторизовані – основна частина виконана мною, також вагома частина була зроблена Анастасією-Любов'ю. Співвідношення докладання зусиль вивести неможливо, однак нині у тому і немає потреби: усі тексти були належним чином збережені і наново вичитані перед публікацією.
МОТТО
Людина
усі можливі варіанти білого
від червоного до синього
Людина
незліченні варіанти м'якого
від твердого до рідкого
Людина
нескінченні варіанти доброго
від насилля до самопожертви
Усі явища та предмети названі криком його горла
Величини довжин частин його тіла стали першим масштабом всесвіту
MODUS VIVENDI*
Мешкаю
в кубі кімнати
в кулі аеростата
в піраміді ракети
Створюю
та люблю
ці форми
Гину
при всякій спробі
геометризації
мого
тіла
_____
* Спосіб життя (лат).
***
За роки свого життя
я зібрав величезну колекцію поглядів
Сині
сірі
зелені метелики поглядів
покояться в круглих коробочках діб
Одні виглядають так
нібито їх тільки вчора зловили
інші в польоті обгоріли
з третіх стерся пилок
вони стали безбарвними
кольору кісткового мозку
кольору ненависті
кольору страху
***
Дитинство
північний полюс
ангіни
до ноги притиснувся
теплий тюлень
грілки
голову стиснули
навушники
земних півкуль
термометр
вийнятий з-під пахви
показує
температуру
океану
ХАРКІВ. ВЕСНА 1941-ГО
Я і моя шкільна подруга
сидимо на краю обриву
Вона мене дражнить
показуючи язик
на якому
присмоктана гільза дрібнокаліберного патрону
Ми бачимо дальні дими заводів
білі мазані хатинки
церкву
ринкову площу
селянку яка зайшла за паркан
й мочиться стоячи
маленькі фігурки студентів
що лежать на стрільбищі
Сирий вітер
доносить
запах пороху і свіжоспеченого хліба
***
Утікши з останнього уроку
я зіткнувся
зі своєю бабусею
що йшла додому з ринку
Над нею в'ються підмосковні хуртовини
бали в Колонному
Мацієвич-Мігуєвич на літаючій етажерці
Наді мною —
парашут Осоавіахіму
зі значка
прикрученого до куртки
чорним ґудзиком замість мідної шайби
***
Світ
розвалився
коли виявилося
що стіни моєї розбомбленої школи
були всередині червоними
Світ
розвалився
коли я побачив
що провулок
який я вважав до цього вічним
перерізали
протитанковими ровами
Світ
розвалився
коли в замерзлому акваріумі я побачив
здивовані очі
рибок
Він розвалився
і перетворився у безодню
яку неможливо заповнити
ані тілами коханих жінок
ані віршами
***
Чого я чекаю від завтрашнього дня?
Газет
***
Лопата
громовідвід мого відчаю
Тільки земля знає
його напругу
і силу
***
Обов'язок вбивати
Обов'язок опиратися
Істота з середньою тривалістю життя в 60 років
вбиває
істоту з середньою тривалістю життя в 60 років
Це небо таке байдуже
Цей дім ця земля такі байдужі
О туга
відчай
та холод
істоти
що трансформується в землю
ЧОРНЕ І БІЛЕ
Чорне
шукає біле
щоб убити в ньому світле
та перетворити його в сіре
або смугасте
ДОПИТ
— Де ви взяли ваші тіла?
— Ми їх знайшли у воді
— Чим ви займаєтеся тут?
— Ми ставимо міни насіння
— Що ви ховаєте у роті?
— Ми ховаєм у роті слова
— Коли ви збираєтеся йти?
— Нас очікує підземний флот
ОКУПАЦІЯ
Achtung
Bekanntmachung
Betreten
Auswaiss
Beerdigung
Hinrichten
Scheisse
Schmeisser
Abschissen
забилася
рідна мова
по товкучках
сортирах
парканах
біржах праці
бульварних романах
в казино
в ліжках повій
народжувалися слова-виродки —
шпрехати
лахати
Приречена на вмирання
відродилася
у словах
ПЕРЕВІРЕНО
НЕ ВИЯВЛЕНО
ПАВЛОВ
***
Світ наповнюють
післявоєнні люди
післявоєнні речі
знайшов серед листів
шматок довоєнного мила
не знав що робити
митися
плакати
Довоєнна ера —
затонула Атлантида
І ми
вцілілі дивом
***
Ненависть деструктивна
Любов потребує форми
Як важко творити
на столі
розореної планети
***
Земля
сама себе лікує
травами
прикладає подорожник
до незагоєних
ран
доріг
***
Так
так
світ
але хто відповість за те що розколоті горіхи здаються мені черепами
за те що я як і раніше не наважуюся мастити хліб маслом
за те що масовими вбивствами пахнуть ломбарди перукарні лазні вокзали
Так
так
світ
але хто відповість за ці довічні видіння
***
Час читання віршів
це час їх написання
дотик
стокрилого янгола
книги
розмова риб
що стала чутною
птахам
він десь
між подушкою
та ранком
Вірші мої!
Катуватимуть
не видам
спалять усі списки
не згадаю
Час читання віршів
Поспішайте!
Він ніколи не настане
ARBEITSAME*
Нічого
відновимо
І
відновили
По іону синтезували атмосферу епохи
викристалізували різдвяний сніг передвоєнного року
вставили скляне око
мадонні
Працьовиті
не знають трагедій
формують цеглу
з попелу співгромадян
_____
* Працьовиті (нім.)
КОНЦЕПЦІЇ
Живу
оточений
постійно мінливими концепціями житла
Пересуваюся
за допомогою
численних концепцій саморушних апаратів
Дивлюся кінострічку
лише 300 останніх метрів
відповідають концепції автора на 8 ранку сьогодні
Створюючи свою концепцію мікрокосму
ледь не був розчавлений
чиєюсь геополітичною концепцією світу
Обережно!
Це —
моє життя
одна із концепцій безсмертя
***
Нація
обмацує себе
руками скульпторів
Приголомшена
велично підіймається
на п'єдестали
своїх
міст
***
Людство
непотоплюване судно
П'ять мільярдів
відсіків
надії
ОДА МАКСИМАЛІЗМУ
Мені хочеться відразу все
Я не можу зійти до частинки
І я відчуваю
як у моєму горлі застрягають клепані ферми мосту
а очі роздирає п'ятсоттридцятитрьохметрова вежа телевізійної щогли
І з зеніту мого поля зору скочується сльоза
розмиваючи й перекручуючи панораму міста
ТЕОРЕМА ТУГИ
У кут ліктя
вписана окружність голови
Не треба
нічого
доводити
***
Можливо
світ спочатку
був чорно-білий
і глухоніма природа
за допомогою кольору
подавала нам якісь знаки
А ми
змішали абетку кольорів
пофарбувавши землю
води
небо
Таємниця залишається нерозкритою
***
Коробочка
зубного
порошку
ти дивовижно чиста
і цнотлива
Ні
не можу...
Де цей тюбик пасти що закінчилася?
***
Хіба можна сказати квітці що вона некрасива?
***
Невідкриті материки жінок
я можу спостерігати вас лише здалеку
метеликовим
поглядом
бінокля
і салюти палити з гармат
Глибока
в мене
осадка
***
Губи твої —
що не встигла сховатися плотська сутність твоя
запона внутрішньої порожнини
алоглянцевої
та синюватої
Косоокість очей твоїх
у мого перенісся
***
Твоя голова на подушці
на снігу замерзла птиця
***
Цікаво
що я робив
у той час як ти стала такою дорослою?
що я робив?
здається бігав за хлібом
ні
клав камінь на камінь
а можливо йшов по сходах
стояв
одягався
озирався
передавав решту
пропускав їдучий транспорт
хоронив маму
вісім років хоронив маму
сідав обідати
бігав за хлібом
як дивно
ми поруч
тобі ніколи не наздогнати мене в цьому бігу
я не можу на тебе чекати
я здатен лише мчатися
ти прекрасна
але що мені з тобою робити
з тобою не можна ані плакати над минулим
ані з надією дивитися в майбутнє
якого
все
менше
Ми махаємо один одному руками
мов плавниками
в акваріумах
трамваїв що роз'їжджаються
***
Дивився на неї —
не бачив
бачив сонце
що вистрибнуло з океану
гілку пальми
що пливе по хвилях
берег
Дивився на неї —
не бачив
бачив мамин халат на мотузці
себе
купаного в кориті
Побачив
Раптово розпалася
голова
тулуб
руки
ноги
***
Лежав
занепалий ангел
розкинувши два білих крила
пляжу
прилив
виніс
серця потопельників
у панцирі страху
Лежав
згадуючи
дно світового океану
восьминога пристрасті
МІГРАЦІЯ
Кожної весни спрямовуються на південь
перевтілитися на час в земноводних
перемістити з місця на місце
декілька гальок
зануритися в зелену воду
з присмаком смерті
З настанням похолодання
відкочовують на північ
відкладати яйця спогадів
ОБЛИЧЧЯ І РУКИ
Відкрию очі —
кольорові уламки
зірваної бомби дня
Закрию руками обличчя —
зловлю ніч
два тремтливі птахи очей
ПАНСІОНАТ «LICENTIA POETICA» *
Гори хворі на слонову хворобу
Море страждає на подагру
Сонце невиліковний опік
На турніку торсів
голови
виробляють
дивовижні вправи
На кожному з дерев
назва
пансіонату
_____
* Поетична вольність (лат.)
***
Пам'ятники
Куля — пам'ятник богу
Еліпсоїди — пам'ятники пророкам
Тетраедр — кубістичний пам'ятник Кулі
Місяць — пам'ятник Сонця в гіпсі
Сонце — пам'ятник Місяця в бронзі
Стіл — пам'ятник стійкості
Стілець — пам'ятник посидючості
Сир — пам'ятник газованій воді
Судини — пам'ятники вмісту за способом від'ємного об'єму
Пам'ятник Петру I — пам'ятник «прадіду від правнука»
Всі ми —
живі пам'ятники своєму роду
Пам'ятники
Куля — пам'ятник богу
***
Льодовик
Римської імперії
відступаючи
залишив у долинах Європи
валуни витворів
Вони стоять
у центрі скверів
серед айстр і петуній
Запізніле визнання
варварських народів
АРМСТРОНГ
Чорний архангел
що сповістив кінець арфи
Прометей
прикутий до труби
***
У картини квадратний скелет
і полотняне тіло
картина стоїть на мольберті
як лижниця на привалі
картина на виставці
божевільна альпіністка
що бере прямовисну стіну
татуйована чаклунка
повішена
для залякування співгромадян
ЕСТОНСЬКИЙ ВІТРАЖ
Поле
шле у місто
буханці хліба
і каміння
п'є багняну воду
керамічним горлом
Мокре ягня копиці
стоїть
на березових ніжках
Трактор
натягує струни
на вічне каннеле
ріллі
ОДА БІБЛІОГРАФАМ
Бібліографи
ви сейсмічні станції
що реєструють згасання старих поетичних вулканів
і пробудження нових
що свідчать про триваючий процес книгоутворення
Товаришу астрономе
ви вважаєте
це вулкан на Місяці заробив?
Помиляєтесь
вам будь-який бібліограф скаже —
це вийшла у світ
і стала світлом
Антологія сучасної місячної поезії
***
Він знає вартість кружіння
необхідного для зйомок літака
він знає вартість відритого окопу
спаленої хати
витоптаної ниви
усмішок і ридання кіноактриси
усій сукупності її рухів на добу
Він
шукає цьому
ціну
***
Метелик —
договір про красу
що має рівну силу
на обох крильцях
У ПОСОЛЬСЬКОМУ ПРОВУЛКУ
Скоро
розіб'ються останні мухи об шибки
і трупи їхні обнишпорять павуки
беручи за липкі пахви
на нескінченній
крейдяній
пустелі
між віконних рам
Холодними ранками
зношені
заспані кішки
гидливо будуть цілувати зів'ялі квіти
на пожовклих клумбах
біля решіток
таємничих
і манірних
посольств
ПАРОСТКИ
Солоне слівце
виростає
на тротуарах
посипаних сіллю
на тротуарах посипаних піском
ліричні діалоги
вугільним шлаком
диявольські промови
ночами
в будинки-амбари
зсипається зерно
вуличних шумів
КАФЕ «СИНІЙ ПТАХ»
Трубач пішов зі скривавленими губами
Старий дрімає над ополонкою чарки
Дівчина
поставивши руку на лікоть
тримає двома пальцями цигарку:
«Вірую»
ЧИСТА ВИПАДКОВІСТЬ
Сонце змінює Місяць
Місяць замінює Сонце
Одне Сонце
Один Місяць
Чиста випадковість
що лише затримала розвиток
людської уяви
***
СНІДАНОК
ОБІД
ВЕЧЕРЯ
СНІДАНОК
ОБІД
ВЕЧЕРЯ
Я із задоволенням поїдаю приманку
заманюваний
в завтра
ПЛАКАТ
Їсти треба разом
Як дратує пережовування їжі
коли ти голодний
Ненависть голодного
Як дратує пережовування їжі
коли ти ситий
Ненависть ситого
Їсти треба разом
***
Картина цього дня
складається
з пляшок
здаваних на приймальному пункті
шматка газети
надалі пофарбованому кров'ю яловичої печінки
колажу —
бабуся з докторською сумкою
шматка заліза даху навпроти
білих квадратів фартухів школярок
ташистських плям лайливих виразів
Все це
присипане
піском садових доріжок
ЗАПОВІДІ МІСТА
Йдучи гашу світло
Переходжу вулицю на перехрестях
Спочатку дивлюся наліво
Дійшовши до середини — направо
Бережусь автомобіля
Бережуся листопаду
Не курю
Не смічу
Не ходжу по газонах
Фрукти їм миті
Воду п'ю кип'ячену
Перед сном чищу зуби
Не читаю в темряві й лежачи
Так дожив до поважних років
І що?
Зберігати свої гроші в ощадній касі?
***
І в країні скрипок
западають клавіші
ШЛЯХ ГРОМАДЯНИНА
Доніс плювок до найближчої урни
Підклеїв на стенді відірвану газету
Прикрив долонею троянду на осонні
Купив склянку води постовому
Прийшов додому
чесно глянув
ув обличчя
своїй
тарілці супу
ОДА ДРУЖБІ
Ми дружимо з ними будинками
дачами
собаками
гаражами
ринками
поліклініками
кладовищами
дитсадками
Хай живе наша дружба!
Наша дружба незламна!
АДАПТАЦІЯ
Щось підпилюємо
щоб не натирало руку
Щось підстругуємо
щоб не подряпати коліно
Щось підфарбовуємо
щоб не зачепити погляд
Щось підгвинчуємо
зшиваємо
зв'язуємо
утеплюємо
Так все життя минає
у виготовленні
протезів
своїх відчуттів
СИРИНГОМІЄЛІЯ
Не ороговію
не мрію про безчуттєвість хітину
про безболісне розчленування мертвої природи
бо пошматують
залишать качан
скажуть:
— Ви ж не кричали?
***
Дмеш у волосся своєї дитини
Читаєш назви річних пароплавів
Допомогаєш вивільнитися бджолі з варення
«Якою зрадою ти купив все це?»
ВИВЧЕННЯ ПРИЙОМІВ
Цей полює на вдачу
петляючи за нею в авто
обступаючи телефонними дзвінками
спресовуючи її
згущаючи
щоб у підсумку
загнати
у вузьку лузу
рота
або
щоби вона торкалась
тіла
текла по тілу
Той
нібито
чинить по-іншому
добуваючи
звіру — м'ясо
страхові — міцний дім зі ставнями на вікнах
марнославству — свіжий випуск журналу з портретом
інстинкту батьківства — великоокого сина
щ о б и
вивільнившись
відкупившись
встати у весь зріст у Вселенському Гайд-парку
і закричати
беззвучними устами
КОНТАКТИ
Ми сидимо
усміхаємось
усмішками юродивих
закоханих
Як принизливо не розуміти іншого
Сидимо
усміхаємось
Говоримо крізь вакуум
відстань
скло
епоху
Починаєш не вірити що чарка - чарка
лампа - лампа
Все безіменно
Сидимо
усміхаємось
Я безсилий проникнути в його мікрокосм
і помітив
що починаю його вивчати як біолог
комісіонер
мисливець
Я на концерті іноземної мови
Мені боляче
Моя голова набита канцелярськими скріпками латинських літер
INTERCORPORATION*
Мабуть приємно
не пізнавши земного тяжіння
встановлювати ціну на зразки місячної породи
визираючи із вікна трансконтинентального експресу
перемотувати пейзажі
як пергамент п'ятикнижжя
із каміння стіни ката
будувати кімнату сміху
і сміятися
сміятися
_____
*Міжнародна корпорація (англ.)
***
Куди помістити святиню?
Над ліжком
на огляд випадкової партнерки?
Під надгробною плитою
оскверненою зображенням свастик?
У книгу
яку знайдуть і відкриють
чисті руки
онаніста?
У душу
поруч із плювками?
Куди
куди помістити святиню?
Стисни в кулак
і так ходи
не розтискаючи!
СТАГНАЦІЯ
О подив мого покоління що входить у життя
КОЛО
ТРИКУТНИК
КВАДРАТ
О радість о захват мого покоління що входить у життя
КУЛЯ
ПІРАМІДА
КУБ
О біль мого покоління що увійшло в життя
СТОП'ЯТИКУТНА ПІРАМІДА СТОП'ЯТИГРАННИК
СТОШЕСТИКУТНА ПІРАМІДА СТОШЕСТИГРАННИК
СТОСЕМИКУТНА ПІРАМІДА...
1963
АНТИГЕРОЙ
Епоха
пройшлась по ньому
як танк по тазу
вивернувши назовні
Він зміг не спорудити те
чого не міг не спорудити
Він зміг не написати того
що вистраждав
безсонними ночами
Він спалив себе
залишивши при дорозі
свого п'ятимісячного сина
Це над ним курганом
вирва від ядра
на його честь
опоки монументів
Це йому в нагороду
зворотна сторона
вашої
медалі
***
— Ну як? —
спитав він
коли покинутий секретарями
головами президентами принцами крові
сидів я ввечері на садовій лаві
Що «як»?
Що я міг йому відповісти?
1964
***
Дивовижно
ким тільки
не буває він упродовж дня
мімом
у мильній піні ранкового вмивання
птахом
на гілці
чавунного дерева каналізаційної мережі
богом
над свіжою газетою
черв'яком
біля дошки наказів
собакою
на прив'язі
обідньої перерви
Ввечері засинає
заплющує очі
нібито входить
у темну залу
кінотеатру —
він
бачить себе
героєм
***
Голуби щурі фасадів
Щурі голуби підвалів
Я шукаю ідею за яку мене б розіп'яли
***
Невже ж так і буду
усе життя ходити як чумак по шляху
з видавництва в журнал
з журналу в газету
де у кожному редакторському кріслі
сидить свій Агасфер
ГУМАНІЗМ
Автобус прямує не до людей
Автобус прямує до зупинки
***
Все розвивається по спіралі
погодився слимак
ховаючись
іще
глибше
***
Книги не замінять батька й матір
Книг не замінять дружина й син
Я зайшов
у пропахлий клеєм
тупик
***
Не соромся заглянути туди куди глядить натовп
Це може бути новий автомобіль але може бути людина
***
Жовтень у Росії
переламна пора року
ні снігу
аби стала зримою крапля крові
ні квітів
аби прикрасити свіжі могили
***
Я іще безпринципно поважаю тих хто старший за мене
Принизливо змагаюсь з однолітками
Легкодушно не помічаю тих хто молодший за мене
Коли я буду старим як земля
тоді
***
Зістарюсь
буду ходити задихаючись
від астми
нарозтіж
при будь-якій погоді
з таємною надією
що хтось помітить
мою медаль
за оборону
гідності
людини
***
Запах "Шипру" на морозі —
армія
Запах перших огірків та першого лапатого снігу —
запах щастя
Запах губ нафарбованих —
запах шкільної парти
Запах типографічної фарби —
запах сутності явищ —
запах думки
ЕСКАЛАЦІЯ
Купую газету
чую шум листя
Розгортаю сторінки
чую хрускіт гілок
у папороті колонок
знаходжу труп
брата
20 СЕКУНД
(я не кінозірка
не будуть
розклеювати вулицями мої портрети
а втім
хіба можна вимірювати славу
рулонами мальованих афіш?
моя заслуга в тому
що я помітив схожість
між клопом-солдатиком
і тотемом індійців
що сосни у гаю біля полігону
нагадують ялинки на дибах
і що побачивши у прорізі прицілу
мішень
дивлюсь
і не заздрю її безсмертю
зупинивши подих у захваті...
а може це порада сержанта?)
В И С Т Р І Л
ЧАС ІКС
У комбінезоні й масці
з дозиметром перед собою
йду
беру інтерв'ю у землі
розкажи
що трапилось
чим тебе отруїли
смертельно хвора
твоє останнє бажання
ти мене не впізнала
я став схожим на гада
я тебе не впізнав
ти вкрилася
виразками
місячних цирків
***
Літак пройшов у темряві
наступаючи сплячим на груди
***
Здрастуй хлопчику
зі шрамом
через всю щоку
залишеним складкою на подушці
Здрастуй
Хай тобі ніколи не насниться
виття бомби
***
Креслять "класи"
грають у п'ятнашки
поміж нами
як між стовпами
на яких спочиває небо
не підозрюючи
що ми обговорюємо
переваги світлого пива
над темним
***
Оце так зустріч
на кам'яному ринку —
віник
племінник нашої копиці сіна
Цілую його у жовтий чубчик
вдихаю його запах
Це ж я
я
правнук
засипаної криниці
ВЕЧІР
І мені уявилось
я цілий
як у юності
усе волосся
усі зуби
усі сподівання
втомленими від запахів ніздрями
я чую
об'єм склянки газованої води
висотних будівель
і поривів вітру
***
І випито день
У смузі жовтого заходу
чаїнки-вороння
НІЧ
Я лежу на спині
і дивлюся у стелю
з вухами повними сліз
БЕЗСОННЯ
Слухаю
серцебиття подушки
Бачу
дзе́ркала
беззвучне ехо
Думаю
про риб
доісторичного океану
з ідеєю людини
у череві
СОН (1)
Величезна
від океану до океану
істота
лежить
їсть
хліб з металом
і ще з чимось
що не дає хлібові засохнути
металу заіржавіти
СОН (2)
У чорно-червону стелю
впливають
якісь сторонні люди
вони несамовито регочуть
хлюпочуться
пірнають догори задом
Припинивши марні вмовляння
тисну пальцем на маківку
РАНОК
Я прокинувся
і з подивом зрозумів
що залишав своє тіло
без нагляду
на опіку
зірок
трави
сосен
і вітру
***
Сон
солодка крапля небуття
Яка ж ти смерть?
***
Лице дівчинки луг
лице дівчини сад
лице жінки дім
дім повен турбот
***
Дім —
кокон
на який
намотується нитка
мого життя
відріжте
непотрібні петлі
що ведуть у ліс
на пісок пляжу
об них можуть спіткнутися
ті що йдуть у сільмаг
по хліб
***
Я йду по воду
і об дно мого відра
головами б'ються ромашки
ПІСНЯ
Муляр
спить
сидить
у неділю
рубль коштує кубометр кладки
п'ять кубометрів у день норма
Стоїть
ходить
город поливає
тесля
рубль в годину коштують його рухи
у неділю
веслує
пливе на човні
Муляр
бавить внука
відкриває пляшку
Тесля
піднімає руки
поправляє кепку
відносить весла до заростей ожини
І ростуть
незримі
замки
***
Таємнича постать тракториста
на блакитному екрані
неба
Мов імпульс катодної трубки
рухається
з ранку до ночі
Про що він думає
створюючи
картину
нового врожаю?
***
Ставлю стіл на вистругані мостини
на стіл кладу лист прозорої пластмаси
поверх пластмаси аркуш білого паперу
на все це кладу руки
Піді мною
застигла гімнастична піраміда
зверху я
виконую свій смертельний номер
***
Я проектуюсь у свідомість
дев'яти сусідських хлопчиськ
семи членів комісії з проведення водогону
чотирьох трактористів
трьох штукатурів
п'яти бакенників
начальника плеса
голови сілької ради
дільничного міліціонера
Живу столикий
Дивовижні мої долі
***
Сороконіжка туризму
вимагає у села казок
співчуття
склянку молока окраєць хліба
знищує черемшину в частоколі
і
заповзає
за ікони
ЯСНА ПОЛЯНА
Вдихаю безсмертя
видихаю вуглекислоту і вологу
Випряжена карета у конюші —
пам'ятник поразки
Це підтверджує
пасьянс сімейних фотографій
на стінах
Дакронові селяни
в лабіринтах кімнат
шукають
закочену перлину
сенсу
***
Сіренька пташко
з жовтою плямкою на грудях
дай мені тебе вбити
аби розгледіти тебе
ТРАНСПЛАНТАЦІЯ
Прийшов з лопатою
пересадив коріння
очі
серце
Все переплутав
на місці нирки
виросло зелене вухо
ФОРМУЛА ПОЛЮВАННЯ
Межа горизонту
Птахи в числівнику
риби у знаменнику
Помножені на дріб вистрілу
і змінний коефіцієнт вудки
дають витвір
доступний кожній посередності
***
Привівши до себе в дім собаку
я повернув собі втрачену здатність
доторкатись животом до снігу
не соромитись своїх ядер
пробувати на зуб красу пташиного пір'я
не моргаючи дивитись на сонце
Привівши до себе в дім собаку
я одразу звів усю багатовимірність існування
до чотирьох дій
інстинкту
***
А життя просте як сніданок космонавта
ГАРБУЗОВЕ ПОЛЕ
Поле битви доліхоцефалів із брахіцефалами
на якому влаштував звалище лупанарій
Жовті квіти-посліди
переплутані пуповини
плоди безладних копуляцій
виродків та велетнів
Сторож
висохлий пустодуй
спить у солом'яній книзі
куреню
У нічному небі
гарбузове поле
всесвіту
***
Усе життя
будувати
вежу
із кісток залізобетону
аби зрадіти
почувши
як сусідські діти запитали:
— А дядько Володя вийде?
***
Недобудований дім
це думки про літо
про дітей
про щастя
Добудований дім
це думки про капітальний ремонт
спадкоємців
смерть
***
Я зазирнув до себе вночі у вікно
І побачив
що мене там нема
І зрозумів
що мене може не бути
***
Смерть у селі
наочніша
і відвертіша
Усі знають
в яку землю його зарили
яку землю він покинув
Дружина
викопуючи картоплю
ріже лопатою обличчя покійного чоловіка
ЯМПІЛЬ
Соромно подумати
що вже ніколи не вийдеш на рідне поле
(Гей, воли моі, воли!)
що вже ніколи не буде обертатись
жорно
яке лежить на порозі покинутої хати
що немає вже сил
підняти хрест
на могилі діда
(...моі, воли!)
***
Так і не зміг доїсти
золотий буханець дня
Глянув на годинник
половина сімдесятого
треба лягати спати
гасити світло
в очах
Руки можна піднести
аби капітулювати
аби злетіти
***
Середина життя
думки в зеніті
Усе відбувається чітко й однозначно
як в операційній
із безтіньовим освітленням
***
Відцвітуть
відпадуть
пелюстки краваток
лушпиння костюмів
шкірка взуття
і залишиться
голий сенс мого життя
на перший погляд нікому не потрібного
як зелене
неїстівне
насіння картоплі
***
То що ж я боюся вмерти
якщо спати я лягаю з мольбою
аби всі пережили мене
***
— Ah! j'ai vu, j'ai vu...
Qu'as-tu vu?
— L'oiseau... *
Ходимо
підземними ріками
кладами
спресованими горизонтами
Можу перелічити на пам'ять
чергування
шарів чорнозему і глини
в її могильній ямі
Думав
вічність —
дві тисячі літ нашої ери
вона
всього лиш
два метри вглиб
від стебел полину
______
— Ех! я бачив, я бачив...
Що ви бачили?
— Пташку...
(середньовічна французька пісенька)
НІМЕЧЧИНА-1984
Я захотів зазирнути у пащу звіра
а побачив
маленькі будиночки під червоною черепицею
стареньких що висунулись із вікон
дітей що йшли в кірху на концерт Баха
жовті кущі форзицій блідно-рожеве суцвіття очитку
кухоль пива що стояв на тротуарі
поруч з майстром що викладав плити
Він підморгнув мені
і весело гукнув:
— Рус здавайся!
ДЕАДАПТАЦІЯ
Я вже не запам'ятовую назви зірок
Це мені не знадобиться
Я вже не запам'ятовую назви країн
Це мені не знадобиться
Я вже не запам'ятовую назви міст
назви площ
Це
мені
не знадобиться
Я стараюсь пам'ятати твоє обличчя
ціну на хліб
і номер своєї квартири
***
Тепер помирають
без заповітів
без настанов
не пояснивши чиї це лиця на засмулених фотознімках
перехоплених резинкою від мікстури
не запитавши про що думає внук
на сірому асфальті
не сказавши
сакраментального
слова
Падають
точно черв'яки
з генеалогічних дерев
***
На бульварі
закривши обличчя від страху газетою
сидять
в очікуванні смерті
пенсіонери
Старий Христос з Іудою грають у шашки
Розбійники вихваляються тим що їх теж розпинали
Марія в'яже рукавички внукам
В ногах її
діти
з піску
будують
Вавилонську вежу
***
Тривале примирення
з тембром голосу
кольором очей
зростом
формою черепа кистей зубів носа
виправдання
компенсування
уміщення в рамки
Для раптової розлуки
І стаєш триєдиним —
тіло
діла
пам'ять близьких
***
От і лице звикло до гоління
Та пора вмирати
ТРИПТИХ
І
Дозволь мені зібрати
падалицю зірок
у твоїм саду
II
Розп'яття
тільки зображення
древньої страти
ІІІ
Птахам страшно бачити
як голосно ми дихаємо
***
навіщо обіймати
якщо не можна задушити
навіщо цілувати
якщо не можна з'їсти
навіщо брати
якщо не можна взяти назавжди
із собою
туди
в райський сад
***
останній птах у моїх руках
останній промінь на моїй корі
хилиться мій стовбур
стікаючи
соком любові
***
Все далі
далі
мій берег
університетський
Мокріють слізьми мудрі книги
і тонуть
Мамо
що ж ти не сказала
що все так буде
пощо навчила букв
Все тихіше спів старих орфеїв
Все різкіше запах горілого м'яса
***
де моє тіло
розтерзане тернами років?
де моя кров
що залишилась на тисячах рук?
де мої очі
що глянули на мене з інших планет?
де я?
***
От ти і добився того
чого хотів
став господарем
часу
і собі
сів за стіл
там де сидів батько
Та нема світу дорослих —
є світ мертвих
***
Слава —
в'язниця із усмішок
за стінами якої
чекає
терпляча смерть
***
Життя —
поступове зняття
масок
до останньої
із гіпсу
***
Час
робить голову срібною
очі олов'яними
набиває рот золотом
велить мовчати
***
Зірвіте з мене пов'язку баченого
Збийте з рук кайдани зробленого
О це перше озеро
що відобразило першу хмару
***
Переді мною гігантський таз олімпійського стадіону
наповнений білою і чорною фасолею...
А я ніяк не можу розділити подумки свій попіл
між улюбленими країнами і містами
***
хотів прокататись на триколісному велосипеді —
не вміщаються ноги
хотів усміхнутись із власного автомобіля —
нема зубів
хотів заплакати —
нема очей
протягнув таксисту рубль —
а то обол
***
Ми бесідуємо з учителем на східцях храму
Східці доходять мені до маківки
Я бачу величезні пальці у сандалях
траву
що росте із ніздрів каменю
І не розумію
ні слова
***
і коли впав пісок
у годиннику господа бога
він його розрівняв
і зробив
циркову арену
***
Життя —
іскра
висічена палицею
сліпого
